Крапля впала на вікно, як на смугу нота. А у мене від життя вже давно нудота.
Ну от.
Я втрачаю себе
там, де ніхто не чекав.
І хто тепер ідіот?
І хто тепер знов програв?
Сплетіння земних думок,
а хто ж казав
що далеко від цих тривог?

Рушиться власний світ,
вже пройдено той кордон,
падінням стає політ,
ні,
поверніть
мій звичний закон,
мільйон заборон,
колючий дріт,
навколо вікон.
Поверніть.

Життя-вітер.
Щодень просить
душу в жертву,
знаєте,
якщо так жити,
то краще
померти.

Маруся Мовчазна



@настроение: melancholia