Крапля впала на вікно, як на смугу нота. А у мене від життя вже давно нудота.
Дивлячись фільм, чи читаючи книгу, я завжди найперше шукаю «свого героя». Сама по собі історія може бути нецікава, нудна і безглузда, але я пройду її до кінця зарази «свого» героя. Фільм «Амінь» , на щастя, не виявився нудним. Сюжет динамічний, яскравий і точно не дасть спати під час перегляду. Але улюблений герой все одно на першому місці.
Отже, доктор Рудольф Мюллер (хоча його так і не називали в фільмі) – той, без кого було б безнадійно погано. Мене захоплює його ідеальна витримка, впевненість в собі і без емоційність. Вміння, як він каже «приспати совість». Я не стверджую що це позитивна риса, але вона додає герою холодної ідеальності і, разом з тим витонченого шарму. А яка ж фантастично добра посмішка освітлює його обличчя у відповідь на таку ж посмішку дівчинку, яку він, власне, відправляє на смерть! Спокійно-впевнена манера говорити доводить до істерики співрозмовників доктора. Той хто спілкується з ним – завжди учень на фоні вчителя.
Наступний колоритний персонаж – Рікардо Фонтана. Не знаю чому, але з самого початку фільму його хочеться обійняти і пожаліти. Типовий трагічний герой – я відразу подумала що він помре, та ще й за власним бажанням. І тут не лише фактор героя фільму, а й фактор актора. Дії Рікардо часто необдумані і навіть нелогічні. Він довірливий, сповнений спів страждання до кожного, голоду справедливості і бажання самопожертви – в військових фільмах такі люди ловлять гранати руками замість того щоб заховатись. Але це просто жертва доброти. Рікардо Фонтана – не дурень, який нічого не тямить в житті, а геній добра схильний думати серцем, а не головою. Прагнення врятувати, допомогти, розібратись… Він «пробує життя на міцність» кожен день , кожен день відкриває по новому Бога і віру, заново сприймає світ і людей. Людина-пошук, людина-ентузіазм, одним словом Людина, а не овоч якому байдуже.
Курт Герштайн – третій головний персонаж. Чесно – мені він не подобається.Тобто хороший чоловік, есесівець навіть, але чогось йому бракує. В ньому ніби дві людини. Одна сильна і вольова, готово боротись – щось подібне до Фонтана – а інша тиха, боягузлива і залежна від чужої думки. «Ви вмієте розважити ідіотів. Чому ви стараєтесь бути таким популярним?» - справедливо запитує Мюллер. Та тому що доктор Курт Герштайн, володіючи блискучим розумом має занижену самооцінку. Ну ще він володіє рисою, якою наділяють всіх «безнадійних» героїв – любов до сім'ї.. І ще цікавий момент з поведінки Курта: побачив як спалюють євреїв – б'ється в поїзді головою об стіну. Ситуація, звісно, важка і трагічна… Але така реакція – не найкращий спосіб боротьби. Це прояв слабкості. До кінця фільму він навіть набереться певного героїзму, що не може не радувати.
Ще один чарівний персонаж, якого я не можу оминути увагою. Син Курта Герштайна. По-моєму, самий головний патріот в фільмі. Його патріотизму і Фюрер позаздрить. Жаль, що невідома його доля.
І логічне завершення. Чому ж посилилась неприязнь до євреїв? Рікардо Фонтана – загинув, а таких людей мало. Курт Герштайн повісився, а він же якраз почав мені подобатись! Дружина його залишилась без чоловіка, діти – без батька. Слід доктора загубився десь в аргентині. І все через євреїв, які так невчасно попались Герштайну на очі.І правда від них всі біди. Також обурює байдужа позиція церкви, союзників і всих боягузливих зануд, до яких звертається Герштайн.
Отже, доктор Рудольф Мюллер (хоча його так і не називали в фільмі) – той, без кого було б безнадійно погано. Мене захоплює його ідеальна витримка, впевненість в собі і без емоційність. Вміння, як він каже «приспати совість». Я не стверджую що це позитивна риса, але вона додає герою холодної ідеальності і, разом з тим витонченого шарму. А яка ж фантастично добра посмішка освітлює його обличчя у відповідь на таку ж посмішку дівчинку, яку він, власне, відправляє на смерть! Спокійно-впевнена манера говорити доводить до істерики співрозмовників доктора. Той хто спілкується з ним – завжди учень на фоні вчителя.
Наступний колоритний персонаж – Рікардо Фонтана. Не знаю чому, але з самого початку фільму його хочеться обійняти і пожаліти. Типовий трагічний герой – я відразу подумала що він помре, та ще й за власним бажанням. І тут не лише фактор героя фільму, а й фактор актора. Дії Рікардо часто необдумані і навіть нелогічні. Він довірливий, сповнений спів страждання до кожного, голоду справедливості і бажання самопожертви – в військових фільмах такі люди ловлять гранати руками замість того щоб заховатись. Але це просто жертва доброти. Рікардо Фонтана – не дурень, який нічого не тямить в житті, а геній добра схильний думати серцем, а не головою. Прагнення врятувати, допомогти, розібратись… Він «пробує життя на міцність» кожен день , кожен день відкриває по новому Бога і віру, заново сприймає світ і людей. Людина-пошук, людина-ентузіазм, одним словом Людина, а не овоч якому байдуже.
Курт Герштайн – третій головний персонаж. Чесно – мені він не подобається.Тобто хороший чоловік, есесівець навіть, але чогось йому бракує. В ньому ніби дві людини. Одна сильна і вольова, готово боротись – щось подібне до Фонтана – а інша тиха, боягузлива і залежна від чужої думки. «Ви вмієте розважити ідіотів. Чому ви стараєтесь бути таким популярним?» - справедливо запитує Мюллер. Та тому що доктор Курт Герштайн, володіючи блискучим розумом має занижену самооцінку. Ну ще він володіє рисою, якою наділяють всіх «безнадійних» героїв – любов до сім'ї.. І ще цікавий момент з поведінки Курта: побачив як спалюють євреїв – б'ється в поїзді головою об стіну. Ситуація, звісно, важка і трагічна… Але така реакція – не найкращий спосіб боротьби. Це прояв слабкості. До кінця фільму він навіть набереться певного героїзму, що не може не радувати.
Ще один чарівний персонаж, якого я не можу оминути увагою. Син Курта Герштайна. По-моєму, самий головний патріот в фільмі. Його патріотизму і Фюрер позаздрить. Жаль, що невідома його доля.
І логічне завершення. Чому ж посилилась неприязнь до євреїв? Рікардо Фонтана – загинув, а таких людей мало. Курт Герштайн повісився, а він же якраз почав мені подобатись! Дружина його залишилась без чоловіка, діти – без батька. Слід доктора загубився десь в аргентині. І все через євреїв, які так невчасно попались Герштайну на очі.І правда від них всі біди. Також обурює байдужа позиція церкви, союзників і всих боягузливих зануд, до яких звертається Герштайн.
-
-
02.10.2013 в 10:32Тобто хороший чоловік, есесівець навіть
це чудово))
-
-
02.10.2013 в 23:33