Нещодавно читала твір Миколи Хвильового "Кіт у чоботях" на одному українському сайті ( не вказую щоб не звинуватили в рекламі) у повному розмірі. Я зараз не буду писати довге висловлювання про новелу, скажу лише, що мені сподобалось. Мене шокували коментарі моїх однолітків (твір вивчається за шкільною програмою 11 класу). Я опублікую їх тут. Орфографія і мова збережені. Дівчинка Таня пише: " але то дебільне! я вопше нічо не поняла". Давайте подумаємо логічно. Шановна Таню, якщо твір визнаний класикою української літератури і ним захоплюються мільйони людей, а ви чомусь не зрозуміли, то, може, не твір дебільний, а ви деградуєте? Ну що ж, у кожного свої критерії.Тепер теж зватиму дебільним все, що мені не зрозуміле. Читаю далі. Вельмишановний пан Никита висловився так: " много старых украинских слов которые не в обиходе! фразеологизмы! и вообще никакой логики! я давно такую хрень не читал! и по этому сдавать ЗНО(". ЗНО? Щиро сподіваюсь, що ви його не здасте. Україні потрібні освічені люди, а не люди з "вищою освітою". Далі - взагалі шок неперевершений Юра теж знайшов спосіб самовираження : "Е**ть. Слава Богу, что этот Хвильовый застрелился. Одним е**натом меньше. Такое писать может только человек с раком мысли или врожденными проблемами с психикой". Прекрасно, пане Юра, прекрасно. "Рак мысли" кажете? Цікавенька хвороба, не чула про таке. Я б побажала вам застрелитись прямо зараз, але не опускатимусь до такого. Нижче - Коронованный Клоун вважає, що " жуть,муть и скукота". Мабуть, в підворотні з пляшкою спиртного веселіше, так? Користувач з милим іменем Илия, дуже компетентний в питанні освіти і культури волає "полный бред... ИдиотскаЯ программа!!!!!". Мене радує, що буква "Я" виділена. Самокритично. David приймає рішення: " Да, это один из величайших бредов украинской литературы. Мало того, что язык покалечен, так еще и смысла напрочь лишили... И это нужно для ЗНО. Даааа, лучше повеситься...". Ну що ж, Девіде. Вас ніхто не затримує. Вішайтесь. Я молтимусь за вашу душу. Але тут Девід передумав. Він знаходить однодумця і його звуть Константин. Діалог цих борців за щастя народу розчулив мене:Констанитин підтримує брата по ідеї:" Я полностью с Вами согласен. Сам не в восторге от системы образования. Все 10 лет я учился, повиновался и был прилежным учеником. В этом году я просто не хочу учится, у меня нет цели, меня ничего толком не интересует. Мне страшно представить, что после сдачи ЗНО я просто потрачу свою жизнь просто так занимаясь нелюбимым делом... Я не могу выбрать себе цель, поэтому все предметы у меня поехали... Может Вы поможете? "; David у відповідь втішає честолюбними надіями: " Константин, вот такие, как мы с вами, и должны изменить это государство к лучшему, так сказать вывести его на достойный мировой уровень и положить конец этой "разрухе" и беспределу. Сделать целью правительства не набивание кармана, а заботу о государстве в целом, о его населении и полноценном, правильном развитии.". Які ж милі правителі! Знаєте, Девід? Краще вже вам повіситись. Вибачте. Інуся скаржиться: "Кіт у чоботях, він же Жучок це ......... без 100 грам не обійтись))". Інуся, а ви ж в 11 класі. І це далеко не всі компетентні коментарі юних літературознавців. От якби не пили "100 грамів", не веселились в підворотнях, може і зрозуміли б про що йдеться. Я не кажу, що я щиро захоплююсь кожним українським поетом чи письменником починаючи від створення Господом світу. Були навіть випадки, коли я прмо заявляла: "Мені не подобається!". Але тут прийшла на поміч любов до історії. Просто був інший час. Інше життя. Ці рядки писані кров'ю. Ці рядки писані для нас. Так, вже старі, незрозумілі, затерті, але Живі. Не мертві, як ті, що п'ють "100 грамів". Хочу висловити подяку тим людям, які залишили адекватні коментарі. Щиро бажаю вам щастя і поменше зустрічей з отакими "літературознавцями". Бо їх, критиканів, ні на що не здатних, вистачає в кожній сфері.