Став надміру холодним вітер,
тільки вийдеш - наскакує, з ходу!
Говорити "не хочу жити" -
вже не звичка, а навіть мода.
Осінь знов прийшла - така типова,
ніби друкована в типографії,
вже про неї немає слова
крім похмурої епітафії.
Дні за днями пливуть однакові,
заплановані по трафарету.
Я вже навіть не можу плакати,
чимсь нагадую м'яту газету.
Від одного вигляду сонця - нудота.
Знову день, а я навіть не спала...
Хто дістане мене з болота
в яке я добровільно попала?
Маруся Мовчазна