Marikka Gotessa
Крапля впала на вікно, як на смугу нота. А у мене від життя вже давно нудота.
життя пішло на "ура".
з пам'яті дощами стираю літо,
так раптово закінчилась моя гра -
війна зі світом.

на вулиці жовтень вже восьмий день.
дощі-плащі, скрізь нестерпно мокро.
а я під гриміння метал-пісень
не почула як здохла.

я нию і мені сказали "по-менше думай"
хай так. я торкаюсь залізних воріт
і мене пронизує крижаним струмом
жорстокий світ.

я сьогодні вкотре програю війну,
я вже звикла до себе.
з самоненавистю знов засну,
втрачаючи небо.

завтра зранку знов втома,
я не висипаюсь цілком добровільно.
ламаюсь об асфальт життєвого аеродрому
вірно, але повільно.

з пафосом знов скажу:
"я - людина, втрачена для світу".
бо легше піддатися міражу,
ніж правильно жити.

так повзуть миті.
чи може навіть волочаться.
без правил простіше жити,
тільки
чомусь
не хочеться.

Маруся Мовчазна



@настроение: melancholia

@темы: печаль